Олександр Олешко («Київська Русь»): «… клептократія, намагаючись уберегтися від зміни ладу, завела країну в глухий кут у зовнішній та внутрішній політиці».

Олександр Олешко, лейтенант запасу ЗСУ, у 2014-2015 рр. командир взводу 11 ОМПБ «Київська Русь», за успішне виконання бойових завдань в районах Дебальцевого та Донецька нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня та медаллю «Захиснику Вітчизни». Голова ГО «Товариство учасників бойових дій «Спас-Україна», інструктор Центрального клубу прикладної підготовки «Спас». Разом з друзями створив невелику ІТ-компанію. Проживає в Києві з дружиною та донькою.

1. Представте себе двічі. Уявіть, що перша ваша самопрезентація – це візитка для суспільства, а друга – «прес реліз» для Бога. Українець, козак, традиціоналіст, вибачте за тавтологію. Бог «прес-релізів» не потребує.

2. Дайте коротке визначення того, чим для вас є революція? Чи був нею український Майдан? Революція – це докорінна зміна суспільного ладу. Наша революція є соціальною і національно-визвольною, тому стоїть питання встановлення українського ладу — соціально-справедливого та демократичного. Ця боротьба почалася в новітній українській державі ще з «Революції на граніті». Майдани 2004 та 2014 років – її подальші етапи. Поки що ми спостерігаємо реакцію на черговий етап революції: безнаціональна олігархія, чи краще сказати клептократія, намагаючись уберегтися від зміни ладу, завела країну в глухий кут у зовнішній та внутрішній політиці. І не пропонується жодних стратегій виходу з цього кута, лише очікування та подальше розкрадання країни. Тому революція продовжується!

3. Яку роль у житті людини відіграють традиції? Що для вас важливіше: традиції чи індивідуальність? В нашому житті традиція – це частина нашої індивідуальності, яка визначає цінності, світоглядні, ідеологічні та інші підходи. Недоречно протиставляти індивідуальність, як психологічну категорію, традиції, яка є філософсько-культурологічною категорією.

4. Дайте свою коротку формулу національної ідентичності. Національна ідентичність – це національна свідомість, усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної нації. Нація – народ, що має державність. Народ – кровно, духовно та культурно споріднена спільнота. Іноземець може стати частиною народу лише прийнявши його культуру та звичаї.

5. Ваше визначення поняття «свобода». У чому, на вашу думку, полягають межі свободи? Свободу у соціальному вимірі можна визначити як можливість максимальної реалізації власних здібностей і інтересів. В реально вільному та справедливому суспільстві відповідальність за отримання цієї можливості лежить на кожному громадянині. В цьому сенс органічної демократії – над громадянами немає якоїсь відірваної від життя бюрократичної системи пригнічення, вони самі визначають політику держави і беруть на себе всю відповідальність за спільний дім, яким повинна бути справжня держава. Межі свободи в такому випадку визначаються суспільним договором та мораллю.

6. Який сенс ви вкладаєте в поняття «права людини»? Що важливіше: права людини чи права нації? Яка концепція нації вам співзвучна, якщо така є?

Нажаль теорія прав людини стала основою для демагогії та маніпуляцій. Права можна розглядати лише в політичному і державному контексті, бо хто ж забезпечить, наприклад, право на освіту, як не держава. Тому варто говорити не про «права людини», а про права громадян. Громадянські права витікають з громадянських обов’язків. Такий підхід практикувався, наприклад, в традиційному українському суспільстві на землях Війська Запорозького, де політичні права мали лише козаки – ті, хто взяв на себе всі обов’язки з організації, забезпечення життя та захисту козацької держави. І політичні права були «зворотною стороною» обов’язків: участь в Колі (Раді) була правом і обов’язком козака. Якщо козак не брав участі в Радах, він втрачав право називатися козаком. Ті, хто не хотів брати на себе козацькі обов’язки, ставали посполитими, що мали лише певні економічні права.

Права нації варто розглядати лише в контексті міжнародних відносин. Що стосується концепції нації, німецький філософ Йоганн Готфрід Гердер сформулював якось поетичне визначення: «Народи – думки (ідеї) Бога». І цінність народів саме в їхній самобутності, культурі, характері, досвіді гармонійного проживання в певних природних умовах. Штучне змішування думок ні до чого доброго не призводить. Політичні нації (яскравими представниками яких є «радянські люди» і росіяни взагалі) – експерименти, які невідомо чим закінчаться, але вже зараз видно їхню м’яко кажучи неідеальність.

8. Як ви ставитеся до такої «кризової» західної цінності, як толерантність, і чи має цей проект перспективи в майбутньому? Варто все ж згадати, що термін «толерантність» вперше з’явився в медицині, і означає патологічну відсутність імунної реакції організму на чужорідні органи, медикаменти чи отрути. Тобто сам термін несе в собі негативні конотації. Будь-яке суспільство має свої моральні норми. Нормальною людською і суспільною якістю є гостинність, яка спонукає ставитися з розумінням до культурних особливостей поведінки гостей, якщо ці особливості не переходять межу припустимого. Але толерування нахабно-агресивного несприйняття культури і звичаїв народу-господаря іммігрантами (чи колоністами), це явна «імунна патологія» суспільства. Абсолютним лицемірством є проштовхування саме односторонньої толерантності корінного населення до приїжджих. Інша справа, що представники агресивних традиційних суспільств просто не бачать жодної культури чи звичаїв у постмодерному суспільстві, і починають насаджувати свою культуру та звичаї. В цій сутичці постмодерн програє всуху.

9. Хто для вас Чужий?  — Той, хто має відмінні соціально-культурні ознаки.

10.  Яким ви бачите майбутнє в його трьох вимірах: глобально-світовому, локально-вітчизняному та особисто-екзистенційному? Що бажаєте для космосу, Батьківщини і своєї самості?

В глобально-світовому вимірі: світові потрібен новий консенсус, в основі якого повинна стояти відмова від ідеології зверхності в будь-якому вигляді (імперіалізм, колоніалізм, нацизм, «реальна політика»). Теперішнє існування цілих держав, нездатних мирно домовлятися, і при цьому обтяжених претензіями на великодержавність, світове панування, месіанство, а також зброєю масового ураження, ставить світ перед постійною загрозою глобальної катастрофи. І з невпинним розвитком науки та технологій загроза лише зростатиме.

В локально-вітчизняному: завершення революції та переходу від пост-колоніального стану до незалежної Української держави, яка стане нарешті суб’єктом, а не об’єктом геополітики. Формування довготривалої стратегії розвитку України, яка враховувала б цивілізаційні та геополітичні особливості нашої держави, та складність глобальних викликів.

В особисто-екзистенційному: енергії для виконання задумів та планів і подальшого саморозвитку.

Реклама
Запись опубликована в рубрике Без рубрики. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s